піднесення виробництва

1) ( зростання) raising, growth, developement, rise

2) ( про душевний стан) enthusiasm, elation, ardour, zeal; ( пожвавлення) animation; ( збудження) excitement

3) (піднесена річ, подарунок) tribute, present, gift

4) мат. raising

5) грам.

БАЗИС і НАДБУДОВА - категорії марксистської філософії, які відбивають взаємовідношення економічної структури з іншими структурами, процесами, явищами і сферами життєдіяльності суспільства. При цьому економічна структура суспільства - сукупність об'єктивних суспільних відносин, у які вступають люди між собою у процесі матеріального виробництва, тобто сукупність виробничих відносин, - визначається як базис, а властиві даному суспільству форми ідеологічного і політичного життя, його державний устрій, поширені в ньому правові, моральні, філософські та релігійні погляди, дії, нормативи, відносини, а також організації та установи - як надбудова, що зумовлюється базисом. Виходячи із тези Леніна про те, що суспільні відносини поділяються на матеріальні та ідеологічні, причому останні є лише надбудова над першими, представники радянської соціальної філософії зводили проблему Б. і Н. до співвідношення матеріальних суспільних відносин та ідеологічних. Подібний редукціонізм виявився неспроможним, оскільки сукупність суспільних матеріальних відносин не зводиться до економічних, а сукупність "позабазисних" суспільних відносин, сфер, процесів і явищ - до ідеологічних відносин. Своєрідним редукціонізмом було також віднесення до базису лише тієї підсистеми існуючих у суспільстві виробничих відносин, які безпосередньо характеризують панівну для даного періоду систему суспільного матеріального виробництва, виводячи за межі базису всі інші підсистеми суспільних виробничих відносин.

Муньє, Еммануель (1905, Гренобль - 1950) - франц. філософ, засновник франц. персоналізму. Закінчив ун-т у Греноблі, після захисту дис. в Сорбонні викладав філософію в колежах Франції та Бельгії (1933 - 1939). У1932 р. разом з Лакруа заснував персоналістський ж. "Дух". У центрі вчення М. - поняття "особистості", яке протиставляється ізольованому і самодостатньому індивіду. Згідно з М., особистість - це вища духовна сутність, що перебуває в постійному самоздійсненні, самореалізації в напрямі до трансцендентного. Особливе місце в концепції М. займає соціальна тематика, оскільки розвиток особистості залежить також від трансформації суспільства, яке має забезпечити належні умови для її самореалізації. Називаючи свою програму "революційною", М. закликав до здійснення "персоналістської і общинної революції". Він вважав капіталізм з його приватновласницькою орієнтацією, відчуженням людей і боротьбою між ними результатом неправильного розуміння людини філософами доби Відродження. їхній концепції "індивідуалістичного гуманізму" М. протиставляє новий гуманізм, в якому мають враховуватися усі "виміри особистості", зокрема і насамперед - її зв'язок з іншими людьми. В програму "персоналістської і общинної революції" входили: "соціалізація" основних галузей виробництва, піднесення особистості працівника, примат праці над капіталом, знищення класів. Виступаючи з критикою капіталізму, М. водночас вимагав подолання марксизму з його вченням про класову боротьбу і соціалістичною революцією. "Персоналістська революція" є духовною і передбачає не боротьбу класів і не масовий соціальний рух, а глибоке моральне відродження людей, в результаті якого через духовне оновлення окремих особистостей відбудеться становлення нової цивілізації.

[br]

Осн. тв.: "Персоналістська і общинна революція" (1934); "Маніфест персоналізму" (1936); "Умови свободи" (1946); "Що таке персоналізм?" (1946); "Вступ до екзистенціалізмів" (1947); "Персоналізм" (1950).